Коли ж вже буде тепло? Я запарився ходити як капуста. Хочу весну!

А що для Вас Інтернет?

Дивна штука життя! Вчора - чужі люди, а сьогодні - я тебе кохаю більше за все. А саме цікаве, що від тебе нічогісінько не залежить.

В той день, коли повернуться додому діти атомних електростанцій, з неба будуть падати краплини кислотного дощу. І ми, радіючи цьому, вийдемо на вулиці, будемо танцювати, забувши про власні мрії - забувши себе. Ми будемо щасливі. Щасливі тому, що нас вже нема...

Бути першим, другим, дридцять першим... Яка різниця? Всеодно серед них. Серед цифр - чорних і червоних.

Я навіть думаю, що цієї дороги йому вистачить на все його життя

С.Жадан "Депеш Мод".

Мої повідомлення записуються на 3 години раніше. Тобто писав в 23 записалось в 20. Що робити?

Якось дивився по ICTV кіно "Загублені/Lost". Непогане таке кіно, про почуття. Та серія була про недовіру одних людей до інших. Тому в мене виникло цілком слушне запитаня - а скільком людям зі свого дуже близького оточення ви цілком довіряєте? Як самому собі...

Знаєте, я вже 3 місяці зовсім не цікавлюся політикою. Бо ввжаю, якщо людина чогось хоче, то їй не треба проклинати політиків, а робити все самій. Як казав Скрябін - Ти сам собі країна, зроби порядок в своїй голові! Навколо скільки цікавих речей і політика, мабуть, передостання з них... особисто для мене.

А навіщо люди користуються звичайними паперовими щоденниками?

roland.live. Життя стає цікавішим!

Я полюбив осінь. Саме таку, яка є зараз - тепла, кольорова, безтурботна. Можна гуляти парком, слухати листя, жбурляти в нікуди каштани, зустрічати людей, яких бачив дуже-дуже давно. Як же то кльово... Така от цього року приємна, насподівано приємна осінь. Нехочеться щоб вона закінчувалась.

Придбав собі альбом. Звичайний такий фотоальбом. Буде чисто позитивна річ. Мені того іноді невистачає...

Другий день болить голова. Місто немовби заснуло, бо нікого ніде нема. Чи може я нікого нехочу бачити. Блін, якийсь тупий вікенд видався...

Це була така субота. Тепла, яскрава та по справжньому літня субота. Про осінь нагадували хіба каштани та пожовкле листя. В такий час зовсім не хочеться сидіти вдома, дивитись телевізор чи щось таке. Тому багато ходив, бачив і відкрив для себе нового. Тож: дякую літо!

Коли прокидаєшся, за вікном бачиш не яскраве сонце, а похмурі важкі хмари, настрій сам по собі йде в мінус. На вулицю ходити шось не хочеться. Тому потрібно шукати чим би підняти собі настрій. Шукаю... Думав може прийшов "лист_долі" і перевірив свою скриньку. Немає... Почекаєм, час ще є.

Мені не потрібно нічого. Я живу.

Так, ці вихідні обіцяють бути не такимі як декілька останніх. І це стає цікавим. Поживем подивимось, як то кажуть. Завтра рано встану, пізно ляжу спати. Але ж це цікаво?

останнім часом в голові одні запитання. На більшість відповідей не існує (або може ніхто не знає?). Таке враження ніби мені років 6. Все таке цікаве. По свому...

Знаєте, буває так, що люди живуть люблять один одного, а потім, в силу деяких обставин, роз'їжджаються. Нібито продовжують любити. То хіба то love? Пародія якась...